Тема: Контроль якості готового виробу.

ШВЧК -3.3. Виконання операцій простої складності з обробки зрізів, деталей та вузлів плечового легкого одягу (сукні, сарафани, блузи, сорочки)

ШВЧК – 3.3.6. Здійснення контролю за якістю виконаних операцій

Тема: Контроль якості готового виробу. Усунення можливих дефектів. Перевірка кінцевої  волого-теплової обробки готового виробу

Контроль якості швейних виробів

    Промисловий контроль якості швейних виробів на швейних підприємствах здійснюють контролери ВТК, які керуються державними, міждержавними і галузевими стандартами, зразками (еталонами) виробів. Основним обов’язком ВТК є попередження випуску недоброякісної продукції.

    Приймання швейних виробів за якістю в торгівлі здійснюється відповідно до "Положення про поставки товарів народного споживання", "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", "Правил роздрібної торгівлі швейними, трикотажними товарами і головними уборами". Важливим документом під час приймання є договір на постачання, в специфікації якого наводиться розгорнута характеристика асортименту виробів, указані нормативні документи, що реґламентують якість, сортність і комплектність. Використовують­ся стандарти на окремі види виробів, стандарти на методи контролю якості, сортність, зразки (еталони) виробів і технічні описи моделей.

Під час контролю якості товарознавці перевіряють відповідність тари, пакування і маркування вимогам нормативних документів, перевіряють комплектність товарів. Відповідно до стандартів на правила приймання швейних товарів встановлюється вид контролю, величина вибірки. Методи контролю якості встановлені ГОСТом 4103-82 "Изделия швейные. Методы контроля качества". Цим стандартом встановлені єдині методи контролю якості швейних виробів як у промисловості, так і в торгівлі.

     Під час контролю якості швейних виробів товарознавець з якості перевіряє відповідність зовнішнього вигляду моделі технічному опису і зразку; переглядає тканини верху, підкладки, докладу, оздоблювальні матеріали, фурнітуру; перевіряє відповідність тканин верху за кольором; симетричність деталей верху, напрям і співпадання рисунка, якість швів, строчок, закріпок, обробку ватної прокладки і підкладки; якість волого-теплової обробки (відсутність складок, зморшок); правильність посадки виробу на фігурі. Далі здійснюються контрольні вимірювання лінійних розмірів виробу в цілому та його окремих деталей; виявлення виробничо-швейних і текстильних дефектів (зовнішнього вигляду матеріалів).

      Дефекти, виявлені в процесі перевірки якості, враховують під час контролю сортності (рис. 19, 20).

. Горизонтальні (а, б, в, г), вертикальні (д, е) і похилі (є, ж, и) складки у виробах.

Порушення балансу виробів: а, б – порушення балансу в штанах (поперечні і поздовжні складки); в, г – відхилення рукавів вперед або назад; д, е – розходження (заходження) пілочок.

Визначення сорту швейних виробів

     Під час приймання за якістю швейних виробів у торгівлі насамперед перевіряють правильність встановлення сорту на підприємстві працівниками ВТК.

    Сорт швейних виробів визначають відповідно до ГОСТу 12566-86 "Изделия швейные бытового назначения. Определение сортности".

    Сорт швейного виробу встановлюють залежно від наявності дефектів зовнішнього вигляду і посадки на фігурі, виробничо-швейних дефектів, а також дефектів зовнішнього вигляду матеріалів.

   Залежно від характеру, розміру і місця розміщення виробничо-швейних або текстильних дефектів вироби відносять до 1 або 2 сорту. Дефекти можуть бути на відкритих і закритих частинах виробу і деталях.

    Закритими частинами виробу вважаються лацкани з боку пілочок, частина пілочок, що закрита бортом, нижні частини підбортів, підкомір, підзори, внутрішні частини обшивок кишень, гульфік, відкосок, підкладка передніх частин штанів, верхні частини нижніх частин рукавів на відстані 1/3 довжини рукава від шва пройми; нижня частина верхніх сорочок (блузок), які носять заправленими у штани (спідниці), тощо. На закритих частинах виробу і деталях дефекти зовнішнього вигляду матеріалів не враховуються.

    Дефекти, які допускаються в 1 або 2 сорті, наведені в таблицях стандарту на сортність. Саме з їх допомогою і встановлюють сорт. У костюмах сортність піджака (жакета) і штанів (спідниці) визначають окремо і встановлюють для комплекта за тією частиною костюма, що має нижчий сорт.

   У виробах з хутряним коміром і на підкладці сорт встановлюється окремо для хутряного коміра і для підкладки. При переведенні в нижчий сорт хутряного коміра або підкладки сорт виробу не знижується. Знижку з основної ціни за пониження сортності проводять із ціни дефектної частини костюма, хутряного коміра або підкладки. З цією метою у костюмах-двійках ціну піджака (жакета) приймають за 60 % загальної вартості, штанів (спідниці) – за 40 %; у костюмах-трійках ціна піджака (жакета) – 50 %, жилета – 15 %, штанів (спідниці) – 35 %. Ціна підкладки становить 10 % вартості виробу. Ціна хутряного прикладу маркується на товарному ярлику.

    Відповідно до стандарту на сортність у виробах 1 і 2 сортів не допускаються такі дефекти:

• розходження пілочок, шлиці або надмірне заходження однієї пілочки або сторони шліци на другу;
• відхилення рукавів уперед або назад;
• перекіс або заломлення (на пілочках, спинці, комірі);
• виступ підкладки внизу виробу;
• пропуск стібків у строчці швейного виробу;
• обпалення деталі швейного виробу;
• підплетини, дірки, просічки.